Ефективність застосування теноксикаму для профілактики болю при ін'єкціях пропофолу

Попереднє лікування теноксикамом у дозі 20 мг дозволяє ефективно знизити частоту розвитку та інтенсивність болю при ін'єкціях пропофолу.

Метою цього проспективного рандомізованого дослідження було порівняння ефективності застосування теноксикаму (НПЗП) у двох різних дозах для профілактики болю при ін'єкціях пропофолу.

У дослідження було набрано загалом 120 учасників (віком від 20 до 50 років), яким було призначено планову операцію. Пацієнти пройшли рандомізацію для включення до трьох груп. Як попереднє лікування група 1 отримувала фізіологічний розчин об'ємом 5 мл, група 2 — теноксикам у дозі 10 мг у фізіологічному розчині об'ємом 5 мл і група 3 — теноксикам у дозі 20 мг у фізіологічному розчині об'ємом 5 мл. Після виконання ін'єкції забезпечували венозну оклюзію протягом 60 секунд шляхом накладання гумового джгута. Після виконання ін'єкції пропофолу дискомфорт у місці ін'єкції оцінювали за допомогою вербальної рейтингової шкали.

Під час ін'єкції пропофолу загальна частота розвитку болю у групі 1 становила 85 %, у групі 2 – 75 %, а у групі 3 – 60 %. Статистично значущої різниці між групами 1 і 2 виявлено не було, проте вона була присутня між групами 1 і 3. Крім того, порівняно з групою 1, у пацієнтів з групи 3 розвиток болю тяжкого ступеня спостерігався статистично значуще рідше. Щодо частоти розвитку болю легкого та помірного ступеня тяжкості, статистично значущих відмінностей між групами виявлено не було.

Порівняно з контрольною групою, яка отримувала фізіологічний розчин, попереднє лікування із застосуванням теноксикаму в дозі 20 мг дозволяло знизити частоту розвитку та інтенсивність болю при ін'єкціях пропофолу, проте при застосуванні цього препарату у дозі 10 мг статистично значущого зниження інтенсивності болю при ін'єкції не спостерігалося.