Порівняння ефективності чотирикомпонентної терапії на основі тегопразану та лансопразолу при інфекції H. pylori

Чотирикомпонентна терапія з вісмутом на основі тегопразану не менш ефективна, ніж чотирикомпонентна терапія з вісмутом на основі лансопразолу, з точки зору частоти ерадикації і порівнянна з нею за частотою розвитку небажаних явищ при застосуванні в якості ерадикаційної терапії H. pylori.

Було проведено порівняння ефективності та безпеки чотирикомпонентної терапії з вісмутом на основі тегопразану (TBMT; з тетрацикліном, метронідазолом, вісмуту субцитратом) та чотирикомпонентної терапії з вісмутом на основі лансопразолу (LBMT; з тетрацикліном, метронідазолом, вісмуту субцитратом) для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori).

У дослідження були включені дорослі пацієнти віком 18 років і старше з інфекцією, викликаною H. pylori, які раніше не отримували ерадикаційну терапію. Для виявлення H. pylori використовували фарбування Гімза або швидкий уреазний тест. Загалом 217 учасників було рандомізовано для отримання TBMT (n = 108) або LBMT (n = 109).

У цьому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні з активним контролем TBMT забезпечила більш високу частоту ерадикації, ніж LBMT. У таблиці 1 наведено дані про частоту ерадикації при TBMT і LBMT у популяції учасників, які завершили лікування без відхилень від протоколу (PP-популяція), популяції для аналізу, що виконується виходячи з припущення, що всі пацієнти отримали призначене лікування (ITT-популяція), та модифікованої ITT-популяції.

Частота розвитку небажаних явищ статистично значуще не відрізнялася між групами застосування TBMT та LBMT (39,1 % порівняно з 43,4 %).

Застосування схеми TBMT характеризувалося не меншою частотою ерадикації та порівнянною частотою розвитку небажаних явищ порівняно з LBMT при застосуванні як ерадикаційної терапії першої лінії. Отримані дані свідчать, що заміна інгібітора протонної помпи на тегопразан у складі чотирикомпонентної терапії з вісмутом може забезпечити підвищення частоти ерадикації.