Зниження частоти головного болю та його інтенсивності у пацієнтів з хронічною мігренню при застосуванні ептинезумабу

Реферати 3 хв 360

Розмір шрифту

Дата публікації: 12/10/2022

Мета апостеріорного аналізу полягала у вивченні характеру зміни оцінок за пунктами опитувальника MIDAS у пацієнтів з хронічною мігренню, які отримували ептинезумаб протягом двох років.

Дивитися все

Гловні тези

У осіб з хронічною мігренню тривале лікування ептинезумабом для внутрішньовенного введення забезпечувало стійке зниження оцінки за шкалою впливу мігрені на повсякденну активність та працездатність (MIDAS), частоти головного болю та його інтенсивності.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

В рамках дослідження III фази PREVAIL 128 дорослих пацієнтів отримали по вісім доз ептинезумабу, 300 мг у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 30 хвилин з інтервалом у 12 тижнів. Оцінку по опитувальнику MIDAS проводили на початковому рівні, на 12-му тижні, а потім кожні 12 тижнів. До двох додаткових пунктів опитувальника MIDAS, які не були включені до розрахунку сумарного бала, належали середня інтенсивність головного болю (від «відсутності» (0 балів) до «нестерпного болю» (10 балів)) та кількість днів з головним болем протягом попередніх трьох місяців (головний біль за опитувальником MIDAS).

Сумарний бал за опитувальником MIDAS розраховували за 5 пунктами, які належали до визначення числа днів з наявністю порушення життєдіяльності, пов'язаного з мігренню, за останні три місяці. Неможливість участі у повсякденній діяльності оцінювали за допомогою пунктів 5, 3 та 1, а саме пунктів «дозвілля/соціальна/сімейна діяльність» (питання 5), «робота по дому» (питання 3) та «число днів відсутності пацієнта на навчанні/роботі » (питання 1). Зниження участі у повсякденній діяльності оцінювали за допомогою пунктів 4 та 2, а саме пунктів «робота по дому» (питання 4) та «кількість днів зі зниженою продуктивністю на навчанні/роботі» (питання 2).

Результати

Порівняно з вихідним рівнем, через 12 та 104 тижні середня кількість днів з головним болем за опитувальником MIDAS, середня інтенсивність головного болю, середня оцінка неможливості участі у повсякденній діяльності за пунктами опитувальника MIDAS (питання 1, 3 та 5) та середня оцінка зниження участі у повсякденній діяльності за пунктами опитувальника MIDAS (питання 2 та 4) знизилися (див. таблицю 1).

Середній сумарний бал за опитувальником MIDAS у пацієнтів з дуже виразним порушенням життєдіяльності по опитувальнику MIDAS склав 84,8, при цьому його середнє зниження становило 56,7 до 12-го тижня зі збереженням результату на рівні 32 днів до 104-го тижня.

Висновок

Тривале застосування ептинезумабу, моноклонального антитіла, забезпечило статистично значуще і стійке зниження порушення життєдіяльності, пов'язаного з мігренню, згідно з оцінкою по опитувальнику MIDAS, з також стійке зниження частоти появи головного болю та його інтенсивності.