Оцінка ефективності застосування лікарської терапії кропив'янки, стійкої до блокаторів H1-гістамінових рецепторів

Реферати 3 хв 372

Розмір шрифту

Дата публікації: 18/09/2021

Метою цього систематичного огляду та мережевого мета-аналізу було вивчення терапевтичних ефектів медикаментозного лікування у осіб, які страждають на хронічну спонтанну кропив'янку (ХСК), після незадовільної відповіді на блокатори H1-гістамінових рецепторів.

Дивитися все

Гловні тези

Омалізумаб (у дозі 600 або 300 мг) та лігелізумаб (у дозі 240 або 72 мг) рекомендовані як ефективні препарати для лікування хронічної спонтанної кропив'янки, стійкої до блокаторів H1-гістамінових рецепторів, у підлітків та дорослих.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Пошук проводили за базою даних Кокрейнівської бібліотеки, базами даних CINAHL, MEDLINE, Embase, Scopus, PubMed та за допомогою пошукової інтернет-платформи Web of Science без обмежень мови публікацій. Крім того, здійснювали пошук «сірих» джерел літератури з використанням пошукової системи Google Scholar, попередніх звітів і реєстрів клінічних досліджень, що продовжуються. Рандомізовані клінічні дослідження, в яких використовували валідовані засоби опитування, що дозволяли встановити переваги та недоліки лікарської терапії у пацієнтів з ХСК, оцінювали на відповідність критеріям включення.

Відбір даних виконували два дослідники. За допомогою моделі з випадковими ефектами були проведені попередні мережеві розрахунки, результати представлені як стандартизована різниця середніх значень та відношення шансів. Основні кінцеві точки, що відображають перспективи пацієнтів, включали зміну симптомів кропив'янки щодо вихідного рівня та неприйнятність терапії (виключення учасників з усіх причин).

Результати

Загалом до огляду було включено 23 рандомізовані клінічні дослідження з 2480 учасниками, під час яких проводили оцінку 18 різних втручань або доз препаратів та плацебо. У таблиці 1 наведено стандартизовану різницю середніх значень зміни симптомів кропив'янки після застосування лігелізумабу (у дозі 72 та 240 мг) та омалізумабу (у дозі 300 та 600 мг).

При оцінюванні неприйнятності лікування статистично значущих відмінностей виявлено не було. Що стосується переваг та недоліків різних варіантів терапії, мережеві попередні розрахунки вказували на те, що найбільш ефективним є застосування омалізумабу у дозі 300 або 600 мг (помірний сприятливий ефект) та застосування лігелізумабу у дозі 72 або 240 мг (великомасштабний сприятливий ефект).

Висновок

Біологічні препарати лігелізумаб та омалізумаб ефективні у пацієнтів із хронічною спонтанною кропив’янкою при недостатній ефективності блокаторів H1-гістамінових рецепторів.