Ретроспективний аналіз у рамках дослідження FALCON 1: вплив застосування пегбелферміну на біомаркери НАСГ та фіброзу

У пацієнтів з НАСГ та фіброзом 3-ї стадії застосування пегбелферміну (терапевтичний білок, що імітує біологічну дію фактора росту фібробластів-21), здатне статистично значуще покращити рівні кількох біомаркерів захворювання на 24-му тижні лікування.

Мета дослідження IIb фази FALCON 1 полягала в оцінці ефективності терапії пегбелферміном (ПГБФ) у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) та фіброзом 3-ї стадії.

В ході цього вторинного аналізу вивчали вплив застосування ПГБФ на рівні біомаркерів НАСГ, зв'язок між результатами гістологічного дослідження та неінвазивними біомаркерами, а також зв'язок ключового результату, що визначається за даними гістологічного дослідження, на 24-му тижні лікування та рівнів різних біомаркерів.

За даними пацієнтів з НАСГ, отриманими у дослідженні FALCON 1 від вихідного рівня до 24-го тижня, проводили оцінку фіброзу з використанням шкал на підставі показників аналізу крові, а також оцінку рівнів біомаркерів крові та показників візуалізації. Крім того, за допомогою тестів SomaSignal у крові оцінювали білкові сигнатури стеатозу, запалення, балонування та фіброзу при НАСГ. Відповідно до біомаркера підбирали лінійні моделі зі змішаними ефектами. Було проведено оцінку кореляції та зв'язку між біомаркерами крові та показниками візуалізаційного та гістологічного досліджень.

Згідно з отриманими результатами, застосування ПГБФ значно знижувало виразність фіброзу, про що свідчили оцінки за відповідними шкалами (тест ELF (для оцінки генералізованого фіброзу печінки), тест FIB-4 та індекс відношення аспартатамінотрансферази до тромбоцитів (APRI)), рівні біомаркерів фіброгенеза (мономірний N-кінцевий пропептид колагену III типу (PRO-C3), зшиті багатовимірні N-кінцеві пропептиди колагену III типу (PC3X)), рівні адипонектину та цитокератину-18 (CK18), оцінки фракції жиру в печінці та всі показники тестів SomaSignal на 24-му тижні.

На підставі результатів кореляційного аналізу між показниками гістологічного дослідження та неінвазивними біомаркерами було визначено 4 ключові категорії (пошкодження тканин, стеатоз/метаболізм, фіброз та показники біопсії). Застосування ПГБФ надавало узгоджений та неузгоджений вплив на первинну кінцеву точку в залежності від рівнів біомаркерів. Найбільш чіткі та узгоджувані ефекти спостерігалися щодо показників стеатозу печінки та метаболізму. У групах застосування ПГБФ було виявлено виразний зв'язок між результатами оцінки фракції жиру в печінці за допомогою гістологічного та візуалізаційного досліджень.

Застосування ПГБФ забезпечує стабільне поліпшення рівнів біомаркерів НАСГ за рахунок зменшення стеатозу печінки, хоча також спостерігалося поліпшення рівнів біомаркерів фіброзу та пошкодження/запалення тканин.

Для кращого розуміння динамічних змін активності захворювання, викликаних лікарською терапією НАСГ, слід враховувати результати оцінки неінвазивних показників у поєднанні з показниками візуалізації.