Оцінка впливу дексмедетомідину на частоту розвитку когнітивних порушень у післяопераційному періоді у пацієнтів похилого віку

У літніх пацієнтів, які перенесли інтубацію, застосування дексмедетомідину забезпечувало зниження виразності запалення та частоти розвитку когнітивних порушень у післяопераційному періоді.

Мета рандомізованого дослідження в паралельних групах полягала у вивченні переваг додаткового застосування дексмедетомідину з погляду зниження виразності запалення та розвитку ранньої післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) (протягом 72 годин після інтубації) у пацієнтів похилого віку, які перенесли інтубацію.

У рамках дослідження 100 пацієнтів віком від 60 до 85 років рандомізували у дві групи: групу застосування дексмедетомідину (n=50) та контрольну групу (n=50). Пацієнтам проводили стандартну анестезію із введенням додаткової кількості дексмедетомідину. Зниження когнітивних функцій у пацієнтів оцінювали з використанням Монреальської когнітивної шкали (MoCA) та Короткої шкали оцінки психічного статусу (MMSE). Запальні та стресові реакції в обох групах пацієнтів вимірювали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА).

У групі застосування дексмедетомідину було відзначено статистично значуще покращення оцінок за шкалами MMSE та MoCA через 24 та 72 години після проведення хірургічного втручання. У цьому дослідженні застосування дексмедетомідину було пов'язане зі зниженням концентрації нейрон-специфічної енолази (фосфопіруватгідратази) та білка S100β у сироватці крові через 6 та 24 години після втручання.

Застосування дексмедетомідину забезпечило зниження концентрації кортизолу та норадреналіну у сироватці крові через 15 та 30 хвилин після втручання. При застосуванні цього препарату було також відзначено зниження концентрації фактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-α) та інтерлейкіну-6 у сироватці крові через 15 та 30 хвилин після операції.

Таким чином, анестезія із застосуванням дексмедетомідину була пов'язана зі зниженням виразності запалення та ПОКД у пацієнтів похилого віку.