Мета простого сліпого рандомізованого контрольованого дослідження полягала в оцінці ефективності стандартної фізіотерапії у поєднанні зі спінальною декомпресійною терапією при поперековій радикулопатії.
У пацієнтів з поперековою радикулопатією безопераційна спінальна декомпресійна терапія у поєднанні зі стандартною фізіотерапією в короткостроковій перспективі може бути ефективнішою за стандартну фізіотерапію.
Мета простого сліпого рандомізованого контрольованого дослідження полягала в оцінці ефективності стандартної фізіотерапії у поєднанні зі спінальною декомпресійною терапією при поперековій радикулопатії.
В рамках дослідження 60 пацієнтів з поперековою радикулопатією рандомізували в основну групу (n = 30) та контрольну групу (n = 30). Інтенсивність болю у стані спокою оцінювали за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ). Для оцінки витривалості м'язів спини використовували ізометричний тест на підйом грудної клітки в положенні лежачи, для визначення ступеня функціональної інвалідизації - індекс інвалідизації Освестрі на урду (ODI-U), для оцінки якості життя - короткий опитувальник з оцінки стану здоров'я з 36 пунктів (SF- 36), а визначення обсягу рухів у попереку — модифікований тест Шобера. Усім учасникам було проведено 12 сеансів терапії протягом 4 тижнів.
Згідно з результатами коваріаційного аналізу (ANCOVA), між групами спостерігалися статистично значущі відмінності щодо покращень оцінки за ВАШ, значення ODI-U, показників витривалості м'язів спини, обсягу рухів у попереку, шкалам «Рольове функціонування, обумовлене фізичним станом» та «Інтенсивність болю» опитувальника SF-36, що свідчать на користь групи безопераційної декомпресійної терапії.
Міжгрупові відмінності склали 6,33±2,52 для шкали «Інтенсивність болю» опитувальника SF 36, 1,07±0,32 см для оцінки за ВАШ, 5,65±1,48 для значення ODI-U, 2,62± 0,27 см для згинання в попереку, 0,96±0,28 для розгинання в попереку, 5,77±2,39 для шкали «Рольове функціонування, обумовлене фізичним станом» опитувальника SF-36 та 13,93±5,85 секунд для витривалості м'язів спини. Вплив втручання на ці кінцеві точки характеризувався середньою чи більшою величиною ефекту (d = 0,61-2,47).
У пацієнтів з поперековою радикулопатією спінальна декомпресійна терапія у поєднанні зі стандартною фізіотерапією більш ефективна щодо поліпшення показників функціональної інвалідизації, інтенсивності болю, обсягу рухів у попереку, витривалості м'язів спини, а також поліпшення за шкалою «Рольове функціонування» опитувальника SF-36 порівняно зі стандартною фізіотерапією.
BMC Musculoskeletal Disorders
Effects of non-surgical decompression therapy in addition to routine physical therapy on pain, range of motion, endurance, functional disability and quality of life versus routine physical therapy alone in patients with lumbar radiculopathy; a randomized controlled trial
Fareeha Amjad і співавт.
Коментарі (0)