Вплив йоги та когнітивно-поведінкової терапії на виразність занепокоєння у пацієнтів похилого віку

Реферати 3 хв 326

Розмір шрифту

Дата публікації: 18/11/2022

Результати рандомізованого дослідження переваг вказують на сумісність довгострокового впливу сеансів йоги та когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) по телефону на інтенсивність болю, ступінь соціальної взаємодії, фізичне функціонування, якість сну та виразність тривоги, занепокоєння, симптомів депресії та втоми. У дослідженні також вивчали вплив переваг пацієнтів при відборі на терапію.

Дивитися все

Гловні тези

У пацієнтів похилого віку проведення сеансів як когнітивно-поведінкової терапії, так і йоги забезпечує стійке зниження симптомів депресії, занепокоєння, тривоги та стомлюваності, а також покращення соціальної взаємодії та сну при оцінці через 6 місяців після завершення терапії.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Всього 500 літніх пацієнтів віком від 60 років рандомізували в когорту вибору варіанта лікування за особистим вибом учасником - йоги або КПТ; n = 250) або в когорту наступної рандомізації з контролем для включення до групи йоги або КПТ (n = 250). На вихідному рівні та на 37-му тижні проводили аналіз таких показників, як наявність болю, ступінь соціальної взаємодії, фізичне функціонування, виразність стомлюваності та депресії з використанням інструменту PROMIS-29, виразність загальної тривоги за шкалою генералізованого тривожного розладу (GAD-7), виразність тривоги за коротким опитувальником про наявність тривоги у складі інструменту PROMIS (PROMIS Anxiety Short Form, версія 1.0), якість сну з використанням індексу виразності безсоння та виразність тривоги з використанням скороченої форми Опитувальника занепокоєння штату Пенсільванія (PSWQ).

Результати

Через 6 місяців після завершення втручання в учасників з груп КПТ та йоги, які були призначені в порядку рандомізації з контролем, було виявлено зниження виразності стомлюваності та симптомів депресії, тривоги та занепокоєння, а також покращення сну та соціальної взаємодії відносно вихідного рівня. При цьому статистично значуща різниця між цими групами була відсутня. За результатами аналізу об'єднаних даних, отриманих за пацієнтами, які пройшли рандомізацію для включення до групи дослідження, та пацієнтам, які самостійно вибрали втручання, впливу переваг та відбору виявлено не було. За більшістю показників, що вивчалися у дослідженні, довгостроковий ефект від проведення втручань був клінічно значущим.

Висновок

У пацієнтів похилого віку, які проживають в колективі, проведення сеансів як КПТ, так і йоги забезпечило стійке поліпшення за численними показниками через 6 місяців після завершення втручання відносно вихідного рівня.