Частота розвитку, фактори ризику та лікування крайових виразок після ГШОА

Реферати 3 хв 556

Розмір шрифту

Дата публікації: 16/11/2023

Систематичний огляд та метааналіз були проведені для розуміння частоти розвитку, факторів ризику та підходів до лікування крайових виразок після гастрошунтування з одним анастомозом (ГШОА).

Дивитися все

Гловні тези

Після гастрошунтування з одним анастомозом крайові виразки виникають приблизно в 2,59% випадків, при цьому більшість пацієнтів отримують консервативне лікування із застосуванням ІПП.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Пошук відповідної літератури, що стосується ГШОА, в якій автори повідомляли про крайові язви, був проведений у таких базах даних, як Scopus, MEDLINE та база даних Кокрейнівської бібліотеки. Була зібрана інформація про фактори ризику, частоту розвитку, основні демографічні характеристики та лікування цього захворювання.

Результати

Згідно з результатами аналізу 32 досліджень, у яких взяли участь загалом 8868 добровольців, індекс маси тіла та середній вік учасників досліджень склали 47,6 ± 5,6 кг/м2 та 40,9 ± 4,5 року відповідно. У когорті близько 72% становили жінки, про передопераційну гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) повідомили 20,6%. Слід зазначити, що 14,1% пацієнтів після хірургічного втручання було призначено профілактику інгібіторами протонної помпи (ІПП), при цьому повідомлялося про розвиток крайових виразок у 228 пацієнтів.

Частота розвитку крайових виразок склала 2,59%: у 53 пацієнтів симптоми з'явилися протягом року, у 24 пацієнтів симптоми з'явилися через 31 місяць, а у 5 пацієнтів симптоми з'явилися через 6 років. Однак у 146 учасників не було зафіксовано час появи симптомів. З-поміж цих випадків у 65 пацієнтів за допомогою ендоскопічного дослідження був поставлений діагноз крайової виразки, у тому числі у 11 безсимптомних пацієнтів і 54 симптоматичних пацієнтів. Автори не уточнили вибір діагностичного дослідження для решти 163 учасників. Що стосується лікування, 89,7% пацієнтів отримували консервативне лікування за допомогою ІПП, а 10,3% віддали перевагу хірургічному втручанню для видалення крайових виразок.

Висновок

Крайові виразки є рідкісними ускладненнями після ГШОА, причому більшість пацієнтів отримують консервативне лікування із застосуванням ІПП. Існує потреба у більш масштабних та добре структурованих дослідженнях з вивчення факторів ризику, методів діагностики та лікування крайових виразок після ГШОА.