Динаміка зміни довжини шийки матки після трансвагінального та трансабдомінального цервікального серкляжу

Показник довжини шийки матки можна використовувати як прогностичний фактор самостійних передчасних пологів у жінок, при цьому трансабдомінальний серкляж до зачаття краще зберігає цілісність шийки матки на рівні внутрішнього зіва.

Мета дослідження полягала у встановленні швидкості зміни довжини шийки матки у жінок після невдалого трансвагінального серкляжу, рандомізованих до групи низького трансвагінального серкляжу, групи високого трансвагінального серкляжу або групи трансабдомінального серкляжу.

Довжину шийки матки у учасниць дослідження вимірювали за допомогою поздовжнього ультразвукового трансвагінального дослідження. Було проведено рандомізоване контрольоване порівняльне дослідження трансабдомінального серкляжу (ТАС), високого трансвагінального серкляжу та низького трансвагінального серкляжу. Довжину шийки матки оцінювали у кожної учасниці на різних термінах вагітності. Міжгруповий аналіз даних проводили за допомогою методів статистичного аналізу.

Крім того, порівняли результати вимірювання довжини шийки матки у разі встановлення ТАС до вагітності та під час вагітності. У дослідженні також оцінювали можливість використання показника довжини шийки матки як діагностичний прогностичний фактор самостійних передчасних пологів до 32-го тижня вагітності.

До цього дослідження було включено 78 жінок із невдалим серкляжем в анамнезі (див. таблицю 1).

Протягом періоду спостереження з 14-го по 26-й тиждень вагітності у групі ТАС відзначено перевагу з точки зору збереження довжини шийки матки порівняно з групами низького та високого трансвагінального серкляжу. Різниця в ступені зміни довжини шийки матки склала +0,08 мм/тиждень при 95% довірчому інтервалі від -0,40 до 0,22. Протягом 12 тижнів у жінок після ТАС довжина шийки матки збільшилась у середньому на 1,8 мм (+1,8 мм; 95 % довірчий інтервал: від -7,89 до 4,30).

Щодо профілактики укорочування шийки матки високий трансвагінальний серкляж не мав значних переваг проти низького цервікального серкляжу. За 12 тижнів шийка матки вкоротилася на 13,2 мм у пацієнток після низького трансвагінального серкляжу (95 % довірчий інтервал: від -21,7 до -4,7) та на 20 мм у пацієнтів після високого трансвагінального серкляжу (95 % довірчий інтервал: від -33,1 до -7,4) (див. таблицю 2).

Проведення ТАС до зачаття представляється ефективнішим з погляду збереження довжини шийки матки проти виконання серкляжу під час вагітності. Статистично значущі відмінності між групами спостерігалися після 22-го тижня вагітності (48,5 мм та 39,6 мм). Крім того, доведено можливість використання довжини шийки матки як прогностичного фактору самостійних передчасних пологів на термін до 32-го тижня вагітності, що підтверджує ROC-крива 0,92 (95 % довірчий інтервал: 0,82–1,00).

У пацієнток після невдалого трансвагінального серкляжу спостерігається тенденція до скорочення шийки матки на кшталт воронки під час проведення трансвагінального серкляжу під час наступних вагітностей. ТАС, навпаки, дозволяє зберегти довжину шийки матки, при цьому проведення втручання до зачаття сприяє ефективнішому збереженню структурної цілісності шийки матки.