Терапія лубіпростоном при функціональних запорах у дітей: порівняльне дослідження із застосуванням традиційних проносних засобів

Застосування лубіпростону - це ефективний, безпечний і добре переносимий варіант лікування функціонального запору у дітей та підлітків. Позитивні ефекти такої терапії зберігаються навіть після її припинення.

У цьому рандомізованому контрольованому дослідженні вивчали ефективність та безпеку застосування лубіпростону при лікуванні функціональних запорів у дітей.

У цьому простому сліпому дослідженні взяли участь 280 пацієнтів віком від 8 до 18 років із функціональним запором. Учасників (підлітків та дітей) рандомізували до груп застосування лубіпростону в дозі, яка залежить від маси тіла (n = 140), або традиційних проносних засобів (n = 140), таких як пікосульфат натрію, бісакодил або лактулоза протягом 12 тижнів. Потім слідував період наступного спостереження тривалістю 4 тижні.

У пацієнтів у групі застосування лубіпростону спостерігалися виражені поліпшення щодо запорів у порівнянні з групою традиційної терапії (p < 0,001) (див. таблицю 1).

Це покращення зберігалося навіть після припинення терапії. Крім того, у чверті пацієнтів у групі застосування лубіпростону перше спонтанне спорожнення кишечника відбулося протягом 48 годин після початку застосування препарату. Протягом останніх чотирьох тижнів терапії та періоду наступного спостереження тривалістю 4 тижні 3-я або 4-та форма калу за Брістольською шкалою зберігалася у 75,7 % пацієнтів із групи застосування лубіпростону порівняно з 35,7 % пацієнтів із групи традиційної терапії (p <0,001).

Тяжких небажаних реакцій на лубіпростон зареєстровано не було. Випадки припинення лікування через розвиток небажаних ефектів також були відсутні. У групі застосування лубіпростону найчастішими побічними ефектами були минущий легкий головний біль і біль у животі, що має характер колік.

Лубіпростон виявився ефективним, безпечним та добре переносимим фармакотерапевтичним засобом для лікування функціонального запору у дітей, що дає підстави для потенційної зміни підходу до лікування цього захворювання у молодших вікових групах.