Монотерапія метформіном та терапія метформіном у поєднанні з піоглітазоном у жінок з нормальною масою тіла та синдромом полікістозних яєчників

Комбіноване застосування метформіну та піоглітазону у фіксованих дозах є зручним, недорогим та ефективним варіантом терапії у жінок з нормальною масою тіла та синдромом полікістозних яєчників, який забезпечує покращення клінічних результатів та прихильності пацієнток до лікування.

Мета дослідження полягала у вивченні ефективності застосування тільки метформіну (МЕТ) або МЕТ у поєднанні з піоглітазоном з урахуванням гонадного та метаболічного профілю у жінок із нормальною масою тіла та синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ).

У період із січня по вересень 2022 року до дослідження було включено 60 жінок із нормальною масою тіла та діагнозом СПКЯ. Учасниць рандомізували у дві групи:

• групу застосування МЕТ: ​​жінки отримували монотерапію метформіном протягом 12 тижнів;

• група застосування МЕТ у поєднанні з піоглітазоном: жінки отримували метформін у поєднанні з піоглітазоном протягом 12 тижнів.

В рамках обстеження пацієнток на початковому рівні та після лікування вивчали антропометричні показники, зміни менструального циклу, гонадний профіль та результати орального глюкозотолерантного тесту (ОГТТ) з інсуліном.

До дослідження було включено 36 пацієнток. Застосування як МЕТ, так і МЕТ у поєднанні з піоглітазоном забезпечувало поліпшення менструального циклу при оцінці через 4 та 12 тижнів після початку лікування, причому статистично значущі відмінності між групами були відсутні.

Порівняно із застосуванням тільки МЕТ, лікування МЕТ у поєднанні з піоглітазоном призводило до статистично значущого поліпшення за показниками вмісту глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГЗСГ), та антимюлерівського гормону (АМГ). Дані про зміну гормонального профілю при застосуванні двох варіантів терапії, що вивчаються, наведені в таблиці 1.

Крім того, комбінована терапія була більш ефективною з точки зору покращення вмісту глюкози в крові в ОГТТ через 120 та 180 хвилин порівняно з монотерапією (p<0,05).

У жінок з нормальною масою тіла та СПКЯ терапія МЕТ у поєднанні з піоглітазоном може бути більш ефективною з точки зору вмісту ГЗСГ, АМГ та постпрандіальної глюкози порівняно з монотерапією МЕТ, без впливу на масу тіла. Тим не менш, для підтвердження цих результатів необхідні подальші дослідження за участю більших когорт жінок із СПКЯ.