НПЗП є другою групою лікарських засобів (після антибіотиків), що найчастіше
виписують своїм пацієнтам стоматологи.
Можна відзначити,
що схеми застосування НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати), що
застосовуються стоматологами різних країн, загалом відповідають таким в інших
напрямках медицини.
НПЗП є другою
групою лікарських засобів (після антибіотиків), що найчастіше виписують своїм
пацієнтам стоматологи [1, 2]. Патерни застосування НПЗП різняться в різних
країнах світу [3-5], проте обмеження в цілому загальні — ці ЛЗ при тривалому
застосуванні збільшують ризик всіляких ускладнень із боку шлунково-кишкового
тракту, серцево-судинної системи та нирок [6, 7].
Зубний біль —
найбільш поширена форма болю в області рота. У попередніх дослідженнях
повідомлялося, що приблизно 20 % пацієнтів страждали від помірного до
важкого болю, який вимагав медикаментозного втручання, а приблизно у 7 %
пацієнтів після ендодонтичних процедур гострий біль ставав хронічним [10].
За результатами
аналізу 145 публікацій у базах даних Scopus, PubMed та Medline було показано,
що найпопулярнішим НПЗП серед стоматологів виявився ібупрофен. За ним йшли диклофенак,
напроксен та парацетамол, у той час як про
німесулід, кетопрофен, етодолак та флурбіпрофен стоматологи практично не знали і
тому не призначали [3-5].
НПЗП, парацетамол
та опіоїди є основними лікарськими засобами, що застосовуються для лікування
болю в зубах, а комбінація опіоїдів та неопіоїдних анальгетиків чинить адитивне
знеболення, оскільки аналгезія відбувається різними шляхами [3, 4, 10].
Комбінація ібупрофену та парацетамолу з кодеїном протягом 3–7 днів є найбільш
поширеною формою рецепта для полегшення зубного болю, хоча деякі лікарі
використовують комбінацію трамадолу та парацетамолу для лікування гострого
післяопераційного зубного болю [10, 11].
Цікаво, що інша ситуація
у практиці студентів випускних курсів стоматологічних факультетів: 36,47% із
них вибрали б диклофенак, 32,35% віддали б перевагу парацетамолу, кеторолак
виписали б 13,53%, а на ібупрофен, аспірин та напроксен орієнтувалися б,
відповідно, 8,82%, 7,06% та 1,77% опитаних студентів [8].
Стоматологи різних
країн використовували різні НПВП. Так, ібупрофен призначали найчастіше з-поміж
інших НПЗП в Ірані, Непалі та США [3, 4, 9], а диклофенак та напроксен – в Індії та Туреччині, відповідно [1, 5].
Парацетамол окремо або в поєднанні з оксикодоном та гідрокодоном або пропоксифеном був іншим поширеним не-НПЗП-анальгетиком, який найчастіше призначали стоматологи [3-5, 10]. Опіоїдні анальгетики кодеїн, оксикодон, гідрокодон і пропоксифен, , призначали окремо або в поєднанні з ненаркотичними анальгетиками (в основному з ібупрофеном та парацетамолом) [5, 10]. Причини широкого використання ібупрофену стоматологами ще не визначені, та немає задокументованих даних, що вказують на перевагу ібупрофену над іншими НПЗП. Крім того, необхідні інтервенційні клінічні дослідження належної якості для оцінки та порівняння ефективності різних НПЗП у лікуванні зубного болю, яких наразі також практично немає.
Окремою
стоматологічною проблемою, опосередковано пов'язаною з НПЗП, можна вважати
екстракцію зубів на тлі тривалого прийому аспірину як антитромботичного засобу.
Дослідники пропонують зважувати всі «за» та «проти» у таких пацієнтів, особливо
з груп ризику, куди слід віднести літніх жінок, людей з ожирінням, артеріальною
гіпертензією, цукровим діабетом, нирковою недостатністю та іншими серйозними
органними патологіями [12, 13].
Повідомлялося про
більш тривалу кровотечу в стоматологічних пацієнтів, які отримували аспірин.
Ускладнень після екстракції зубів у них також було більше, коли втручання було
пов'язане з періодонтитом, а не з карієсом [14, 15]. Місцеве запалення (навколо
місця видалення зуба) характеризувалося гіперемією та можливою ламкістю
кровоносних судин, що може зумовити кровотечу після видалення зуба — пояснюють
дослідники. Отже, пацієнти, які приймають аспірин та потребують видалення ураженим
періодонтитом зубів, повинні розглядатися як група високого ризику з більшою
ймовірністю розвитку кровотеч у післяопераційному періоді. У цьому випадку
необхідні відповідні гемостатичні заходи, але скасовувати втручання недоцільно
[16].
Треба зазначити,
що повідомлення про кровотечі після стоматологічних процедур на тлі
застосування аспірину мають поодинокий характер, представлені в основному у
вигляді опису клінічних випадків або серії клінічних випадків, тоді як
відомості про безпеку екстракції зубів у таких пацієнтів ґрунтуються на
масштабних якісних дослідженнях з адекватним розміром вибірки [17].
Автор огляду:
Олексій Водовозов, лікар-терапевт вищої категорії, науковий редактор журналу
«Российские аптеки»
Список
літератури:
Коментарі (0)