Було проведено дослідження з метою вивчення ефекту реконвалесцентної плазми COVID-19 у 16 пацієнтів, важко хворих на коронавірус.

П’ять пацієнтів отримували лікування конвалесцентною плазмою за індивідуальними дозволами Адміністрації з контролю якості продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) для вивчення нового засобу лікування в невідкладній ситуації (eIND). Решта 11 учасників були включені в клінічне дослідження ефективності конвалесцентної плазми для лікування і профілактики легеневих ускладнень COVID-19 (NCT04358211). Всі 16 пацієнтів (10 чоловіків та 6 жінок, вік від 24 до 81 року) отримали лікування плазмою після надання інформованої згоди. Шість пацієнтів мали гематологічні злоякісні захворювання на момент госпіталізації з COVID-19. 

Донори конвалесцентної плазми надали від 2 до 4 порцій (200 мл на порцію) в період з 18-го по 56-й день після повного одужання від коронавірусної хвороби. Ферментний імуносорбентний аналіз (ELISA) використовували для визначення титру імуноглобулінів G (IgG) до шипового білку вірусу в донорських зразках плазми. Титри антитіл становили від 1:400 до 1:3200.

Терапію проводили однією порцією плазми об’ємом 200 мл, яку вводили впродовж години, за виключенням двох учасників, яким вводили по дві порції через день.

На момент інфузії плазми 5 пацієнтів знаходилися на механічній вентиляції, четверо - на неінвазивній кисневій терапії через назальну канюлю з високим потоком, один пацієнт отримував дворівневу вентиляцію, ще 5 – через назальну канюлю. Лише один пацієнт дихав кімнатним повітрям перед тим як отримати дозу плазми.    

Несприятливих ефектів терапії не відзначалося. Лише в одного пацієнта з’явилася лихоманка під час інфузії, внаслідок чого інфузію припинили після введення половини порції. Після інфузій плазми спостерігалося суттєве покращення рівнів оксигенації у всіх пацієнтів. Всі п’ятеро інтубованих пацієнтів були екстубовані між 1-м і 19-м днями після введення конвалесцентної плазми. У решти 11 пацієнтів суттєво знизилася потреба в кисні і вони не потребували вентиляційної підтримки. З 16 пацієнтів один помер після екстубації внаслідок розвитку коморбідних станів. З 15 пацієнтів, які вижили, один залишився в стаціонарі з дихальною недостатністю після екстубації, а решта були виписані, включно з 6 пацієнтами, які мали злоякісні гематологічні захворювання. Встановлена висока кореляція між клінічним покращенням і ранньою інфузією конвалесцентної плазми (r=0,6, p=0,02 для кореляції між часом від початку захворювання до введення плазми і часом від введення плазми до незалежності від кисню або виписки). Проте на результат могло вплинути супутнє залучення частини пацієнтів до клінічного дослідження.  

В той час як рандомізовані контрольовані клінічні дослідження залишаються золотим стандартом доказової медицини, обмежені дані вказують на те, що конвалесцентна плазма, як засіб пасивного імунного захисту, може бути безпечною і ефективною при лікуванні коронавірусної інфекції з тяжким перебігом.