Поширеність і предиктори часткової відповіді на ІПП у пацієнтів з системним склерозом і супутньою ГЕРХ

У пацієнтів з системним склерозом діагностика дисфагії до початку лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) інгібіторами протонної помпи (ІПП) може бути корисною для оцінки ризику розвитку рефрактерних симптомів ГЕРХ.

Метою проспективного дослідження була оцінка поширеності часткової відповіді на ІПП при лікуванні ГЕРХ у пацієнтів з системним склерозом. Ще одна мета полягала у виявленні предикторов часткової відповіді.

У дослідження включали пацієнтів з системним склерозом і супутньою ГЕРХ (у віці 18-65 років), учасники отримували омепразол в дозі 20 мг 2 рази на добу протягом 4 тижнів. На початку дослідження і через 4 тижні після терапії проводили оцінку за такими параметрами: 1) частота розвитку симптомів за опитувальником частоти появи симптомів ГЕРХ (FSSG) і 2) ступінь виразності симптомів за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Часткова відповідь на терапію ГЕРХ інгібіторами протонної помпи була визначена як зниження виразності симптомів, в т. ч. пов'язаних з кислотним рефлюксом, менш ніж на 50% за ВАШ і згідно з опитувальником FSSG. 

У дослідженні взяли участь 243 пацієнта з системним склерозом і ГЕРХ. У 68,3% з них (n = 166) було виявлено системний склероз з дифузними змінами шкіри. Часткова відповідь на терапію ГЕРХ інгібіторами протонної помпи була визначена у 131 пацієнта з системним склерозом (що становить половину популяції дослідження, поширеність 53,9%). За результатами багатофакторного аналізу, стравохідна дисфагія була єдиним предиктором часткової відповіді на лікування ІПП у пацієнтів з системним склерозом (відношення шансів 1,82). Статистична значущість зв'язку підгрупи системного склерозу, ступеня ущільнення шкіри і часткової відповіді на терапію ІПП була відсутня.

У терапії пацієнтів з системним склерозом може бути доцільним проведення діагностики дисфагії до початку лікування ГЕРХ для оцінки вірогідності відсутності відповіді на терапію з використанням ІПП.