Зміна обсягу застосування препаратів від гострого головного болю у осіб з хронічною мігренню, які отримують ептинезумаб

У осіб із хронічною мігренню (ХМ) лікування ептинезумабом супроводжувалося більш виразним зменшенням обсягу застосування препаратів від гострого головного болю, особливо триптанів, а також кількості днів із головним болем.

Метою субаналізу даних дослідження PROMISE-2 була оцінка зв'язку між зниженням частоти розвитку головного болю та зміною обсягу застосування препаратів від гострого головного болю у пацієнтів із хронічною мігренню.

У дослідження були включені дорослі з хронічною мігренню, яких рандомізували до груп введення ептинезумабу (моноклонального антитіла) у вигляді внутрішньовенної ін'єкції у дозі 100 мг, 300 мг або плацебо один раз кожні 12 тижнів (всього 2 дози). В електронному щоденнику пацієнти реєстрували дані про розвиток головного болю та застосування препаратів від гострого головного болю.

До аналізу були включені дані за всі дні, для яких були доступні щоденні звіти. Оцінку зміни частоти розвитку головного болю та обсягу застосування препаратів від гострого головного болю виконували за такими трьома категоріями пацієнтів: 1) усі пацієнти з хронічною мігренню; 2) пацієнти з хронічною мігренню та абузусним головним болем (АГБ); мігрень, 3) пацієнти з хронічною мігренню та АГБ, у яких величина відповіді на лікування в період з 1-го по 24-й тиждень становила ≥ 50%.

Лікування отримали 1072 особи з хронічною мігренню (ептинезумаб: n = 706; плацебо: n = 366). Середня кількість днів із застосуванням препаратів від гострого головного болю на початковому рівні становила 13,4, а середня частота розвитку головного болю на початковому рівні - 20,5 дні. У 225 із 431 пацієнта з АГБ (52,2%) величина відповіді на лікування в період з 1-го по 24-й тиждень склала ≥ 50%. У період з 1-го по 24-й тиждень число днів з головним болем та із застосуванням препаратів від гострого головного болю скоротилося на 25,1 % у групі застосування ептинезумабу та на 17,0 % у групі плацебо за даними всіх пацієнтів (n = 1072) та на 29,2 % та 18,4 % відповідно у пацієнтів з підгрупи з АГБ (n = 431).

Крім того, кількість днів з головним болем та із застосуванням препаратів від гострого головного болю у підгрупі пацієнтів з хронічною мігренню, АГБ та величиною відповіді на лікування ≥ 50 % (n = 225) скоротилося на 38,3 % та 31,5 % відповідно. Число днів з головним болем та застосуванням триптанів скоротилося на 9,1 % у групі лікування ептинезумабом та на 5,8 % у групі плацебо, а також на 11,8 % у порівнянні з 7,2 % та на 14,5 % у порівнянні з 12,6% у відповідних підгрупах пацієнтів (див. рисунок 1). Обсяг застосування інших препаратів від гострого головного болю знизився меншою мірою.

Результати цього вторинного аналізу свідчать, що застосування ептинезумабу в осіб з хронічною мігренню супроводжувалося більш виразним скороченням числа днів із головним болем, а також обсягу застосування різних препаратів, зокрема триптанів, від гострого головного болю. Найбільш виразним цей ефект був у осіб із хронічною мігренню, АГБ та величиною відповіді на лікування ≥ 50 %.