Ефективність застосування омалізумабу при хронічній індукованій та спонтанній кропив’янці в клінічній практиці

Застосування омалізумабу в дозі 150 мг забезпечувало статистично значуще полегшення симптомів і було ефективним як при хронічній спонтанній кропив'янці, так і при хронічній індукованій кропив'янці.

Було проведено дослідження в умовах клінічної практики для оцінки ефективності застосування омалізумабу у пацієнтів з хронічною індукованою кропив'янкою (ХІК) та хронічною спонтанною кропив'янкою (ХСК).

У цьому дослідженні взяв участь 81 пацієнт (у віці 19 років і старше), у тому числі 52 та 29 пацієнтів із ізольованою ХСК та ХІК відповідно, які отримували омалізумаб у дозі 150 мг не менше трьох разів кожні чотири тижні.

На початковому рівні, а також через 4 та 12 тижнів було проведено ретроспективну оцінку активності кропив'янки за шкалою UAS7.

Вже після першого введення омалізумабу в дозі 150 мг було відзначено різке зниження оцінки за шкалою UAS7 у пацієнтів з ХІК та ХСК. У період з 4-го по 12-й тиждень в обох групах тривало статистично значуще зниження оцінок за шкалою UAS7 (див. рисунок 1).

Незважаючи на те, що між двома групами не було помітної різниці з точки зору ефективності лікування, було зазначено, що полегшення симптомів у пацієнтів з ХСК відбувається швидше. Крім того, у пацієнтів з цієї групи більш виразно зменшилася кількість таблеток циклоспорину та антигістамінних препаратів, які щодня приймаються. У пацієнтів з ХСК також була вищою частота відповіді на лікування та були нижчими оцінки за шкалою UAS7 у період між вихідним рівнем та 12-м тижнем.

Застосування омалізумабу може бути більш ефективним при ХСК, ніж при ХІК. З урахуванням підтипів ХІК, у пацієнтів з дерматографічною кропив'янкою частота відповіді на лікування була найвищою, що вказує на те, що при цьому підтипі ХІК омалізумаб чинив найбільшу дію. При цьому підтип ХІК також спостерігалося найбільш виразне зниження оцінок за шкалою UAS7. У пацієнтів без відповіді на лікування тривалість хронічної кропив'янки була більшою, ніж у пацієнтів з відповіддю на лікування. З іншого боку, у пацієнтів з відповіддю на лікування концентрація імуноглобуліну Е на початковому рівні була статистично значущою.

Таким чином, застосування моноклонального антитіла омалізумабу було пов'язане зі статистично значущим зниженням оцінок за шкалою UAS7 як у пацієнтів із ХСК, так і у пацієнтів з ХІК. Застосування цього препарату може бути більш ефективним при ХСК, ніж при ХІК.