Ефективність мультимодальної аналгезії з точки зору зниження потреби у застосуванні опіоїдів при операціях у ділянці голови та шиї

Реферати 3 хв 413

Розмір шрифту

Дата публікації: 20/01/2023

Метою проведеного пілотного дослідження (РКД № 1) було вивчення найбільш ефективного застосування мультимодальної аналгезії у осіб, які перенесли серйозні онкологічні операції в ділянці голови та шиї.

Дивитися все

Гловні тези

У осіб, які перенесли великі операції в області голови та шиї, застосування мультимодальної аналгезії забезпечує статистично значуще зниження потреби в опіоїдах.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

В рамках дослідження пацієнти з контрольної групи отримували ацетамінофен за схемою та опіоїди в міру необхідності, тоді як учасники з експериментальної групи отримували ацетамінофен, габапентин та кеторолак за схемою та опіоїди в міру необхідності. Ефективність втручання оцінювали у гібридному дослідженні ефективності та впровадження втручання 1-го типу (РКД № 2).

У цьому дослідженні пацієнти групи А отримували ацетамінофен за схемою та опіоїди в міру необхідності. При цьому пацієнти з групи В отримували ацетамінофен, габапентин і кеторолак за схемою, опіоїди при необхідності та регіональну блокаду нерва в області вільно переміщених донорських тканин.

Результати

У пілотне дослідження було включено 31 пацієнта, якому було призначено серйозну хірургічну операцію в області голови та шиї. Середня кількість знеболювальних препаратів в еквівалентах морфіну в міліграмах (MME), одержана пацієнтами в експериментальній групі (n = 16), склала 195,78 мг (стандартне відхилення (СВ) = 131,08 мг), а в контрольній групі (n = 15) - 251,60 мг (СВ = 224,57 мг). Тривалість перебування у стаціонарі в експериментальній групі становила 7,0 дня, а контрольній групі — 8,0 дня.

У ході розробки дизайну основного дослідження було заплановано виконання проміжного аналізу безпеки та доцільності лікування після включення 30 пацієнтів (n = 14 у групі A та n = 16 у групі B). У цьому аналізі середня кількість знеболювальних препаратів у MME склала 51,3 мг у групі B (СВ = 43,3 мг), а у групі A – 135,1 мг (СВ = 86,0 мг). Зважаючи на явну перевагу експериментальної групи дослідження було достроково припинено. Частота розвитку ускладнень, тривалість перебування у стаціонарі та функціональна оцінка інтенсивності болю у групах дослідження були порівнянними.

Було виконано порівняння варіабельності середньої кількості знеболювальних препаратів у MME до та після проведення лікувальних процедур, при цьому СВ у РКД №1 склало 181,46 мг, а в РКД №2 – 124,6 мг.