Безпека застосування моноклональних антитіл до CGRP у пацієнтів з мігренню

У лікуванні пацієнтів з мігренню, у яких попередня терапія була неефективною, трьома найефективнішими моноклональними антитілами до CGRP є галканезумаб у дозі 240 мг, фреманезумаб один раз на місяць та ептинезумаб у дозі 300 мг.

Мета проведеного мережевого мета-аналізу полягала у порівнянні ефективності різних моноклональних антитіл (МАТ) до кальцитонін-ген-зв'язаного пептиду (CGRP) у осіб з мігренню.

Великий пошук досліджень проводили за онлайн-базами даних ClinicalTrials.gov, Cochrane Library, Ovid EMBASE та Ovid MEDLINE. Розглядали рандомізовані контрольовані дослідження щодо оцінки будь-яких МАТ до CGRP у дорослих пацієнтів з мігренню, які не відповіли на попередню терапію. Основною кінцевою точкою безпеки були небажані явища, що виникли в ході лікування (НЯВХЛ), а основною кінцевою точкою ефективності – зміна числа днів з мігренню на місяць (MMD).

Усього було включено 3052 добровольці з 7 досліджень. Згідно з результатами аналізу за трьома вузлами, МАТ до CGRP були ефективнішими за МАТ до рецептора CGRP щодо зниження MMD (різниця середніх (РС) = -1,55) і підвищення частоти відповіді як мінімум на 50 % (відношення ризиків (ВР) = 1,52). Слід зазначити, що галканезумаб у дозі 240 мг був найбільш ефективним варіантом лікування, що забезпечував зниження MMD (РС = -4,40) та підвищення частоти відповіді на 50% (ВР = 4,18).

Крім того, схема лікування, що містить фреманезумаб у дозі 300 мг або ептинезумаб у дозі 300 мг, була значно ефективніша за еренумаб у дозі 140 мг щодо підвищення частоти відповіді як мінімум на 50%. У жодному з порівнянь, проведених у межах аналізу, не виявлено відмінностей щодо частоти розвитку НЯВХЛ і серйозних небажаних явищ.

Очевидно, найкращими варіантами лікування мігрені у пацієнтів, які не відповіли на попередню терапію, є застосування ептинезумабу в дозі 300 мг, фреманезумабу один раз на місяць і галканезумабу в дозі 240 мг.