Безпека та ефективність застосування різних рідин для промивання кореневих каналів при пульпіті

Застосування 3% розчину NaClO у поєднанні з 0,9% фізіологічним розчином для промивання кореневих каналів при ендодонтичному лікуванні пульпіту забезпечило статистично значуще зниження інтенсивності болю у пацієнтів протягом періоду тривалістю до 6 годин після лікування, ефективне усунення колоній патогенної флори зубів і відновлення функції скронево-нижньощелепного суглоба.

Мета цього ретроспективного дослідження полягала в оцінці інтенсивності болю та функціонального відновлення після промивання кореневих каналів різними розчинами у пацієнтів із пульпітом.

У дослідження було включено 128 осіб з пульпітом, яким було показано обробку кореневих каналів. Учасників дослідження розділили на дві групи: експериментальна (n=59) та контрольна (n=69) групи. До експериментальної групи увійшли 27 жінок та 32 чоловіки віком від 27 років до 41 року. У контрольній групі було 34 жінки та 35 чоловіків віком від 25 до 42 років.

Для промивання кореневих каналів застосовували 3% розчин H2O2 у поєднанні з 0,9% фізіологічним розчином у контрольній групі та 3% розчин NaClO у поєднанні з 0,9% фізіологічним розчином в експериментальній групі. Вивчення інтенсивності болю виконували з використанням візуальної аналогової шкали (ВАШ), а відновлення функції скронево-нижньощелепного суглоба – з використанням відповідного інструменту оцінки.

Застосування 3% розчину NaClO у поєднанні з 0,9% фізіологічним розчином забезпечило ефективне зниження інтенсивності болю після лікування, при цьому антибактеріальний ефект був набагато більш виразним, ніж при застосуванні 3% розчину H2O2 у поєднанні з 0,9% фізіологічним розчином (див. рисунок 1).

Крім того, застосування такої комбінації розчинів забезпечило більш виразне відновлення функції скронево-нижньощелепного суглоба та зниження частоти рецидиву, що свідчить про клінічну цінність такого варіанту обробки.

Після лікування інтенсивність болю знизилася в обох групах дослідження, однак, порівняно з контрольною групою, у пацієнтів з експериментальної групи цей ефект був статистично значуще більш виразним на етапах оцінки T2 та T3. Функція скронево-нижньощелепного суглоба покращилася в обох групах дослідження, однак у порівнянні з контрольною групою у пацієнтів з експериментальної групи цей ефект був більш виразним.