Безпека та ефективність гентаміцину у формі розчину для інфузій у лікуванні рецесивного дистрофічного бульозного епідермолізу

При внутрішньовенному введенні гентаміцин відновлює функцію колагену VII типу та прискорює загоєння ран у пацієнтів з рідкісним спадковим порушенням шкіри – рецесивним дистрофічним бульозним епідермолізом, для якого характерні поширене пухирцеве ураження шкіри та утворення рубців.

Мета цього відкритого пілотного дослідження полягала в оцінці безпеки та ефективності внутрішньовенного застосування гентаміцину для лікування рецесивного дистрофічного бульозного епідермолізу (РДБЕ) у пацієнтів з нонсенс -мутаціями (що блокують продукцію комплексних білків) гена COL7A1.

У період з серпня 2018 року до березня 2020 року була проведена терапія гентаміцином у формі для внутрішньовенного введення за двома схемами з наступним спостереженням протягом 180 днів. У дослідженні взяли участь три пацієнти з РДБЕ у віці 18–28 років з підтвердженими нонсенс-мутаціями та зниженим вихідним рівнем експресії колагену VII типу в ділянці дермоепідермального сполучення.

Усі три пацієнти отримували терапію гентаміцином у дозі 7,5 мг/кг один раз на добу внутрішньовенно протягом 14 днів, і двоє з них отримували терапію гентаміцином у тій же дозі внутрішньовенно двічі на тиждень протягом 12 тижнів. У дослідження не включали пацієнтів з уже наявним порушенням слуху або порушенням функції нирок, з алергією/підвищеною чутливістю на аміноглікозиди або сульфатні сполуки, які отримували лікування ототоксичними або нефротоксичними препаратами.

Як основні кінцеві точки оцінювали підвищення рівня експресії колагену VII типу в шкірі та показники безпеки, включаючи ототоксичність, нефротоксичність і наявність аутоімунної реакції. Як додаткові кінцеві точки оцінювали швидкість загоєння ран та індекс активності бульозного епідермолізу та рубцювання (EBDASI).

Згідно з даними біопсії шкіри після інфузій гентаміцину, у всіх трьох пацієнтів було виявлено підвищений рівень колагену VII типу в ділянці дермоепідермального сполучення, який зберігався не менше 6 місяців після лікування.

Крім того, через 1 і 3 місяці у всіх ранах, що оцінювалися, відзначалося закриття більш ніж на 85%. Обидві схеми терапії гентаміцином забезпечували зниження загального індексу активності захворювання EBDASI у всіх трьох пацієнтів із збереженням ефекту протягом 3 місяців після лікування. Небажаних явищ та утворення антитіл до C7 не відзначалося.

Внутрішньовенне застосування гентаміцину індукувало наскрізне прочитування нонсен-мутацій у пацієнтів з РДБЕ та, завдяки відновленню функціонального колагену VII типу, сприяло загоєнню ран. При веденні пацієнтів з РДБЕ така антибіотикотерапія може бути безпечна та економічно та клінічно ефективна.