Безпека та ефективність лікарської терапії остеопорозу

Реферати 3 хв 412

Розмір шрифту

Дата публікації: 23/06/2022

Мета мета-аналізу байєсівської мережі полягала в порівнянні безпеки та ефективності терапії різними лікарськими препаратами у осіб з остеопорозом.

Дивитися все

Гловні тези

У осіб із високим ризиком переломів застосування ромосозумабу було найефективнішим з погляду зниження загального ризику переломів. Застосування абалопаратиду було найефективнішим з погляду зниження ризику виникнення переломів хребців та позахребтових переломів.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Для виявлення досліджень, які відповідають критеріям включення до аналізу, проводили пошук у таких електронних базах даних, як Кокрейнівська бібліотека, PubMed та Embase.

Основною кінцевою точкою була частота всіх переломів, у тому числі переломів хребців та позахребтових переломів. Додатковими встановленими кінцевими точками були частота виникнення переломів проксимального відділу стегнової кістки та інших периферичних переломів, мінеральна щільність кісткової тканини (МЩК) у різних ділянках та розвиток можливих побічних ефектів. У підсумковий кількісний аналіз було включено загалом 79 досліджень, у яких взяли участь 108 797 пацієнтів.

Результати

Було встановлено, що застосування ромосозумабу (92,1%) є найбільш ефективним з точки зору зниження ризику виникнення всіх переломів, при цьому найкращий терапевтичний ефект спостерігався щодо позахребтових переломів (88,0%) та переломів хребців (97,2%). Застосування ромосозумабу (92,5%) забезпечувало більш виразний терапевтичний ефект з погляду зниження частоти виникнення переломів проксимального відділу стегнової кістки.

Ідеальними препаратами для покращення МЩК у всіх областях (100,0 %), а також МЩК хребта (95,7 %), МЩК проксимального відділу стегнової кістки (92,4 %), МЩК шийки стегна (86,7 %) та МЩК вертлюга стегнової кістки (95,5%) були, відповідно, алендронат, стронцію ранелат, ібандронат, ризедронат та ібандронат.

Застосування ризедронату супроводжувалося більш частою появою диспепсії та болю в животі, тоді як застосування базедоксифену було пов'язане з розвитком болю в спині та назофарингіту, а також з найчастішим виникненням будь-яких порушень з боку шлунково-кишкового тракту.

Висновок

У клінічній практиці в рамках лікарської терапії у осіб з високим ризиком виникнення переломів рекомендується застосування таких препаратів як ромосозумаб, абалопаратид, алендронат, стронцію ранелат, ібандронат та ризедронат.