Змінити пароль!
Скинути пароль!
Метою даного обсерваційного дослідження було визначення значущості впливу гіпермобільності суглобів на рівень вираженості симптомів фіброміалгії та СХВ / МЕ.
Встановлено, що клінічно виражена гіпермобільність суглобів та ураження сполучної
тканини впливають на ступінь тяжкості фіброміалгії та синдрому хронічної втоми /
міалгічного енцефаломієліту (СХУ/МЕ), а також на ступінь виразності симптомів
цих захворювань.
Метою даного обсерваційного дослідження було
визначення значущості впливу гіпермобільності суглобів на рівень вираженості
симптомів фіброміалгії та СХВ / МЕ.
У дослідженні взяли участь 63 пацієнти з
підтвердженим діагнозом фіброміалгії та (або) СХВ / МЕ, а також 24 здорові
добровольці (як контрольна група). Було виконано оцінку частоти клінічно вираженої гіпермобільності суглобів.
За оцінкою дослідників, відмінності між проявами
фіброміалгії та СХВ / МЕ практично були відсутні, показники пацієнтів із
фіброміалгією та СХВ / МЕ теж значною мірою збігалися. Близько 81% пацієнтів
відповідали критеріям Брайтона щодо синдрому гіпермобільності суглобів (зпівставлення
шансів = 7,08), а 18% пацієнтів відповідали стандартам 2017 р. щодо синдрому
Елерса-Данлоса. Показники за шкалами оцінки ступеня гіпермобільності були
значним прогностичним чинником ступеня симптомів.
Гіпермобільність
суглобів з клінічними проявами має особливо важливе значення у діагностиці
фіброміалгії та (або) СХВ / МЕ, отримані результати свідчать про високий рівень
недостатньої діагностики. Недостатня діагностика захворювань негативно впливає
на якість життя пацієнтів.
Clinical Medicine
Beyond bones: The relevance of variants of connective tissue (hypermobility) to fibromyalgia, ME/CFS and controversies surrounding diagnostic classification: an observational study
Jessica A Eccles і співавт.
Коментарі (0)