Значення гіпермобільності суглобів щодо симптомів фіброміалгії та СХВ / МЕ

Встановлено, що клінічно виражена гіпермобільність суглобів та ураження сполучної тканини впливають на ступінь тяжкості фіброміалгії та синдрому хронічної втоми / міалгічного енцефаломієліту (СХУ/МЕ), а також на ступінь виразності симптомів цих захворювань.

Метою даного обсерваційного дослідження було визначення значущості впливу гіпермобільності суглобів на рівень вираженості симптомів фіброміалгії та СХВ / МЕ.

У дослідженні взяли участь 63 пацієнти з підтвердженим діагнозом фіброміалгії та (або) СХВ / МЕ, а також 24 здорові добровольці (як контрольна група). Було виконано оцінку частоти клінічно вираженої гіпермобільності суглобів.

За оцінкою дослідників, відмінності між проявами фіброміалгії та СХВ / МЕ практично були відсутні, показники пацієнтів із фіброміалгією та СХВ / МЕ теж значною мірою збігалися. Близько 81% пацієнтів відповідали критеріям Брайтона щодо синдрому гіпермобільності суглобів (зпівставлення шансів = 7,08), а 18% пацієнтів відповідали стандартам 2017 р. щодо синдрому Елерса-Данлоса. Показники за шкалами оцінки ступеня гіпермобільності були значним прогностичним чинником ступеня симптомів.

Гіпермобільність суглобів з клінічними проявами має особливо важливе значення у діагностиці фіброміалгії та (або) СХВ / МЕ, отримані результати свідчать про високий рівень недостатньої діагностики. Недостатня діагностика захворювань негативно впливає на  якість життя пацієнтів.