Метою даного проспективного дослідження була оцінка ефективності терапії ГЕРХ у відношенні полегшення симптомів астми у дітей, у яких не вдається забезпечити її достатній контроль.

У дослідження включили 102 дитини з астмою (у віці від 4 до 16 років). За допомогою моніторингу рівня рН виконали тест на наявність кислотного рефлюксу. В цілому у 59 учасників (57,8%) спостерігався кислотний рефлюкс. Пацієнтів з ГЕРХ рандомізували в групу застосування омепразолу протягом 6 місяців, або в контрольну групу, в якій пацієнти не отримували лікування.

Кінцевою точкою дослідження були результати тесту з контролю астми у дітей через 6 місяців. По завершенні терапії за допомогою моніторингу рН провели оцінку ефективності зниження кислотності. Після закінчення терапії діти з персистуючим кислотним рефлюксом отримували інгібітори протонної помпи (ІПП) в високих дозах. Через 6 місяців виконували повторне обстеження.

ГЕРХ статистично значимо частіше зустрічалася у хлопчиків. Було встановлено, що застосування ІПП в достатніх дозах дозволяє поліпшити контроль астми у 5 з 6 дітей (84,8 порівняно з 11,5). Такі 3 фактори, як чоловіча стать, нормальна вага при народженні та позитивний результат ін'єкційної шкірної проби, були статистично значимо пов'язані з поліпшенням контролю астми після терапії ІПП.

За результатами багатофакторного аналізу вплив цих факторів не було виявлено або їх достатня точність не була підтверджена. Імовірність причинно-наслідкового зв'язку між астмою і кислотним рефлюксом, яку важко виявити за допомогою моніторингу рН, виявилася низькою.

Терапія омепразолом забезпечує ефективний контроль астми у дітей з астмою і ГЕРХ, що вказує на можливу перевагу терапії ГЕРХ щодо поліпшення контролю астми.