Профіль безпеки тирзепатиду при ожирінні та цукровому діабеті 2 типу: систематичний огляд та метааналіз

Реферати 3 хв 935

Розмір шрифту

Дата публікації: 19/02/2024

Мета проведення цього дослідження полягала в консолідації даних клінічних досліджень для вивчення проблем безпеки, пов'язаних з тирзепатидом, з особливим акцентом на панкреатит та захворювання жовчного міхура або жовчовивідних шляхів у осіб з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2).

Дивитися все

Гловні тези

У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та ожирінням застосування тирзепатиду пов'язане з низьким ризиком розвитку панкреатиту, але може підвищити ймовірність захворювань жовчного міхура або жовчовивідних шляхів.

Передумови до проведення дослідження

Методологія

Систематичний пошук рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), у яких тирзепатид порівнювали або з плацебо, або з активними гіпоглікемічними препаратами у пацієнтів з ожирінням та ЦД2, проводили у трьох базах даних, включаючи Кокрейнівську бібліотеку, PubMed та Embase. Для оцінки гетерогенності використовували Q-критерій Кокрейну та значення I2, а для оцінки безпеки тирзепатиду використовували модель фіксованих ефектів.

Була проведена оцінка кінцевих точок безпеки, таких як захворювання жовчовивідних шляхів та жовчнокам'яна хвороба, холецистит, панкреатит, а також комбінована кінцева точка захворювань жовчного міхура або жовчовивідних шляхів (включаючи захворювання жовчовивідних шляхів, інші захворювання жовчного міхура).

Результати

У цей систематичний огляд та метааналіз було включено 9 досліджень за участю 9871 пацієнта (6828 у групі тирзепатиду та 3043 у контрольній групі), відповідних заздалегідь визначеним критеріям. У порівнянні з контрольними групами, учасники яких отримували базальний інсулін (деглудек або гларгін), селективні агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (АР ГПП-1), такі як семаглутид або дулаглутид, один раз на тиждень та плацебо, у групах тирзепатиду підвищення ризику панкреатиту (відношення ризиків (ВР) 1,46; I2 = 0,0%).

Однак було відзначено статистично значущий взаємозв'язок між тирзепатидом і комбінованою кінцевою точкою захворювань жовчовивідних шляхів або жовчного міхура в порівнянні з плацебо або базальним інсуліном (ВР 1,97; I2 = 0,0 %), хоча не було виявлено значущого взаємозв'язку з ризиком шляхів, холециститу чи жовчнокам'яної хвороби.

Висновок

Тирзепатид має сприятливий профіль безпеки щодо ризику панкреатиту. Однак підвищений ризик комбінованої кінцевої точки, що включає частоту розвитку захворювань жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, що спостерігається в РКД, наголошує на необхідності ретельного розгляду цього ризику лікарями в клінічній практиці.