Було проведено рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження III фази для вивчення безпеки та ефективності тофацитинібу (перорального інгібітора кінази Януса) для лікування анкілозуючого спондиліту.
За результатами рандомізованого дослідження ІІІ фази оральний інгібітор
Янус-кінази тофацитиніб виявився ефективним та безпечним препаратом для лікування
дорослих пацієнтів з анкілозуючим спондилітом.
Було проведено рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження III фази для вивчення безпеки та ефективності тофацитинібу (перорального інгібітора кінази Януса) для лікування анкілозуючого спондиліту.
Популяція дослідження налічувала 269 дорослих пацієнтів (віком ≥ 18 років) з діагнозом анкілозуючого спондиліту, які задовольняли модифікованим Нью-Йоркським критеріям та погано відповідали на два або більше попередньо призначених нестероїдних протизапальних препарати (НПЗП).
Учасників рандомізували в групи для прийому тофацитиніба в дозі 5 мг двічі на день (n=133) або плацебо (n=136) впродовж 16 тижнів. Після 16 тижнів всі учасники продовжили прийом тофацитиніба в відкритому режимі до 48-го тижня. Первинною кінцевою точкою була терапевтична відповідь на 16-му тижні за оцінками Міжнародного товариства спондилоартриту (ASAS), зокрема частка пацієнтів, у яких досягнуто покращення за ASAS на 20% (ASAS20). Вторинною кінцевою точкою була відповідь за критерієм ASAS40. Впродовж дослідження відслідковували побічні ефекти терапії.
На 16-му тижні більша частка пацієнтів з групи тофацитиніба досягнула
кінцевих точок ASAS20 та ASAS40, порівняно з групою плацебо, що
відображено в таблиці:
Таблиця 1. Пропорція пацієнтів, у яких була досягнута відповідь на терапію за критеріями ASAS20 та ASAS40.
Покращення за компонентами шкали ASAS були значно більш виразними в групі тофацитиніба порівняно з плацебо, зокрема за функціональним індексом анкілозуючого спондиліта (BASFI), в оцінках ранкової скутості, болю в спині та в загальних оцінках активності захворювання, наданих пацієнтами.
Значущі покращення відзначалися починаючи з 2-го тижня (перший візит після початкового) за критеріями ASAS20 та на 40-му тижні за критеріями ASAS40 в групі тофацитиніба порівняно з плацебо. Під час перших 16 тижнів спостереження про побічні явища повідомили 72 (54,1%) пацієнтів з групи тофацитиніба та 70 (51,5%) пацієнтів з групи плацебо. Найчастіші побічні ефекти представлені в таблиці:
Таблиця 2. Частота побічних ефектів
Тяжкі побічні ефекти спостерігали у двох пацієнтів, які приймали тофацитиніб (один випадок гепатиту і один випадок серйозної інфекції) та у жодного пацієнта в групі плацебо. Проте не було зафіксовано жодного смертельного випадку. Показники безпеки були стабільними до 48-го тижня.
Таким чином, пацієнти з анкілозуючим спондилітом демонстрували швидку відповідь на терапію тофацитинібом. За первинною і вторинною кінцевими точками ефективність тофацитиніба була значно вищою за плацебо. Хоча побічні явища частіше траплялися в групі тофацитиніба порівняно з плацебо, нових ризиків з точки зору безпеки не відзначалося.
Тофацитиніб є перспективним
засобом терапії анкілозуючого спондиліту.
ACR Convergence 2020
Tofacitinib for the Treatment of Adult Patients with Ankylosing Spondylitis: Primary Analysis of a Phase 3, Randomized, Double-blind, Placebo-controlled Study
Atul Deodhar et al.
Коментарі (0)