Фіброміалгія — це розповсюджене захворювання, що характеризується розповсюдженим м'язово-скелетним болем. Однак, точна причина цього частого захворювання і досі невідома. Дані перехресних досліджень вказують на наявність зв'язку між різними психологічними, соматичними та соціальними факторами й фіброміалгією, однак ці спостереження підтверджені лише невеликою кількістю проспективних досліджень. Отже, у більшості випадків при підготовці оглядів доводиться спиратися виключно на поточні дані щодо етіології цього захворювання, які можна підтвердити лише під час проспективних досліджень.

Залежно від варіанту визначення, частота розвитку фіброміалгії коливається в межах 1,2–5,4 %. Хронічний дисемінований біль (ХДБ) трапляється частіше. Рівень розповсюдженості ХДБ серед населення Великобританії складає 14,2 %. Згідно з результатами дослідження, проведеного «Forseth», розповсюдженість ХДБ вдвічі вища за розповсюдженість фіброміалгії.

В одному систематичному огляді були описані фізичні та психологічні травматичні ситуації, що призводять до розвитку фіброміалгії, при цьому в проспективні дослідження зазвичай включаються пацієнти із «батоговими» та іншими видами травм. В іншому огляді відзначалася підвищена розповсюдженість фіброміалгії в пацієнтів із цукровим діабетом, синдромом подразненого кишківника та в пацієнтів на гемодіалізі. Нещодавній огляд трансформації регіонарного больового синдрому в ХДБ не зробив висновків, оскільки дані ґрунтувалися на поодиноких дослідженнях. В іншому систематичному огляді було встановлено наявність двонаправленого зв'язку між ХДБ та порушеннями сну.

У цей огляд включені дослідження ХДБ та фіброміалгії. В огляді автори представили оцінку частоти розвитку окремо для кожного захворювання та загальну оцінку факторів ризику розвитку цих захворювань.

Обґрунтування дослідження:

До цього моменту ще не проводили систематичних оглядів із вивчення частоти розвитку фіброміалгії в популяційних вибірках. Дане дослідження проводили з метою визначення питань у цій області.

Мета:

Мета даного дослідження була в аналізі всіх досліджень, що проводили оцінку частоти розвитку ХДБ та фіброміалгії в популяційних виборках, та у встановленні факторів ризику первинного розвитку цих захворювань.

У межах дослідження були зроблені два огляди. У першому огляді були використані статті, що оцінювали частоту розвитку ХДБ та фіброміалгії в загальній популяції. У другому огляді були узагальнені фактори ризику первинного розвитку ХДБ та фіброміалгії. Дані оглядів частково збігалися, і багато з відібраних досліджень було включено в обидва огляди, тому їх виконували спільно. Для підготовки обох оглядів використовували співставний метод пошуку.

Пошук літератури:

Систематичний пошук тематичних статей, за період із січня 1998 р. по липень 2019 р., виконували в базах даних: Web of Science, Ovid Medline та Кокранівській базі даних систематичних оглядів. Пошук по базам даних проводили з використанням таких термінів, як «дебют захворювання», «частота розвитку», «популяція» та «епідеміологія», спочатку в контексті «фіброміалгії», а потім у контексті «хронічного дисемінованого болю». За результатами сортування відповідних статей вручну були відібрані дослідження доброї якості. Крім того, відібрали відповідні дослідження з систематичних оглядів, що були опубліковані раніше. Роботи з пошуку досліджень автор проводив самостійно.

Критерії включення:

Критерії включення для обох оглядів збігалися. Дослідження залучали до оглядів у тому випадку, коли вони відповідали наступним умовам:

• проспективне дослідження на основі популяційної когорти чи ретроспективної когорти високої якості, при цьому фактори ризику розвитку фіброміалгії спостерігали задовго до дебюту захворювання;
  
• дослідження проводили за участю контрольної групи;
  
• у дослідження включали пацієнтів із діагнозом фіброміалгії, який було підтверджено лікарем, чи на основі стандартних опитувальників, бажано — відповідно до критеріїв Американської колегії ревматологів (ACR), чи на основі даних, рапортованих пацієнтом;
  
• з дослідження було виключено пацієнтів, у яких фіброміалгію діагностовано до початку дослідження.

В огляд не входили клінічні розбори чи звіти про клінічні випадки, перехресні дослідження чи дослідження методом випадок-контроль.

Вилучення даних:

Для кожної статті враховували наступні дані: головний автор/рік, дизайн дослідження, вихідна популяція, контрольна група, спосіб діагностики фіброміалгії, кількість нових випадків/тривалість дослідження, частота розвитку, фактори ризику при однофакторному й багатофакторному аналізі та якість дослідження. Частоту розвитку було стандартизовано та з метою узагальнення результатів у табличній формі представлено у вигляді кількості нових випадків на 1000 населення на рік.

Оцінка якості:

Оцінку якості відібраних досліджень проводили за допомогою шкали оцінки якості досліджень «Ньюкасл–Оттава». Вважали, що дослідження має високу якість, якщо воно набирало 3–4 зірки (бали) у домені «відбір пацієнтів»; 1–2 зірки в домені «співставність груп»; та 2–3 зірки — у домені «аналіз наслідків/експозиції». Середній якості відповідали дослідження, що мали 2 зірки в домені «відбір пацієнтів», 1–2 зірки в домені «співставність груп», та 2–3 зірки в домені «аналіз наслідків/експозиції». Інші дослідження розглядали як дослідження низької якості.

Показники кінцевих точок дослідження:

Основною кінцевою точкою дослідження була наявність діагностованої фіброміалгії чи ХДБ. У базі даних досліджень, у яку було включено всі дані пацієнтів з усіма діагнозами, проводили пошук пацієнтів із клінічним діагнозом «фіброміалгія». У більшості досліджень діагноз фіброміалгії було виставлено відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) чи клінічних кодів Ріда (Великобританія). До декількох досліджень було включено пацієнтів, у яких до постановки діагнозу фіброміалгія було зареєстровано принаймні два випадки звернення за медичною допомогою. У двох дослідженнях учасників включали на основі самостійних звернень пацієнтів. У більшості інших досліджень для оцінки вираженості розповсюдженого болю використовували опитувальники на основі критеріїв ACR. Облік частоти розвитку проводився окремо, методи діагностики, які використовувались, відрізнялися.

У декількох дослідженнях порівнювали широку популяційну когорту з когортою пацієнтів із певним захворюванням, що досліджували, і розглядали як потенційний фактор ризику розвитку фіброміалгії. Для дослідження необхідно було зробити корегування на загальну чисельність популяції. Для оцінки ступеня позитивного зв'язку між факторами ризику та дебютом фіброміалгії чи ХДБ використовували три способи: оцінка на основі скорегованого відношення шансів чи відношення ризиків, оцінка причинно-наслідкового зв'язку та підтверджений двонаправлений взаємозв'язок.

Результати

Частота розвитку фіброміалгії та ХДБ

Медіана частоти розвитку склала 12,5 на 1000 людино-років на основі даних 11 когорт вперше виявленого ХДБ, які включали пацієнтів обох статей. У трьох дослідженнях із коротким періодом спостереження частота розвитку склала 58, 61 та 81,6 на 1000 людино-років, при цьому в інших дослідженнях тривалість періоду спостереження складала 3–13 років, а медіана частоти розвитку склала 9,4 на 1000 людино-років. У половині досліджень статистично значущої переваги жінок не відмічалось.

Про частоту розвитку фіброміалгії повідомляли в 12 статтях. Чотири статті було виключено через те, що в дослідженні переважали пацієнти однієї статі. Медіана частоти розвитку фіброміалгії, яка була зареєстрована лікарем, склала 3,6 на 1000 людино-років. Після проведення корегування, під час якого було виключено пацієнтів із певними медичними захворюваннями, медіана частоти розвитку склала 4,3 на 1000 людино-років. Майже в усіх дослідженнях (окрім двох) повідомлялося про більш високу частоту розвитку фіброміалгії в жінок у порівнянні із чоловіками. У 6 популяційних когортах пацієнтів із певними медичними захворюваннями медіана частоти розвитку фіброміалгії, яку було діагностовано лікарем, склала 14. Крім того, переважання жінок у цих когортах не спостерігалось. Однак, в одному дослідженні виявлено підвищений ризик розвитку фіброміалгії в чоловіків із запальними захворюваннями кишківника (ЗЗК) у порівнянні з жінками із ЗЗК.

У шести дослідженнях із вивчення ХДБ було представлено окремі дані про пацієнтів із регіонарним болем слабкої чи сильної інтенсивності на початковому рівні. Медіана частоти розвитку на основі цих шести досліджень склала 67 на 1000 людино-років у порівнянні із 14 на 1000 людино-років пацієнтів, у яких біль на початковому рівні не спостерігався.

Фактори ризику розвитку ХДБ та фіброміалгії

Фактори ризику розвитку фіброміалгії та ХДБ були представлені в 12 та 22 дослідженнях, відповідно. Дослідження з оцінки фіброміалгії, яку було діагностовано лікарем, містили обмежену інформацію стосовно демографічних даних пацієнтів, але детальні дані про медичні стани, зокрема наявність депресії та порушення сну. Дослідження ХДБ, навпаки, містили оцінку ширшої кількості факторів ризику. Не було виявлено достатньо даних, які би вказували на загальні фактори ризику розвитку ХДБ та фіброміалгії.

У багатьох дослідженнях жіноча стать та середній чи більш старший вік вказували як фактори ризику цих захворювань. Однак, у чотирьох дослідженнях не було виявлено зв'язку вказаних змінних із дебютом цих захворювань. У 13-ти дослідженнях вказували порушення м'язово-скелетної системи як фактор ризику розвитку ХДБ та фіброміалгії. Навпаки, у деяких дослідженнях вказували наступні захворювання та стани: ЗЗК, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіперліпідемія, розсіяний склероз, інсульт, ішемічна хвороба серця та супутні захворювання, як фактори ризику. У двох дослідженнях часто вказували як фактори ризику порушення сну та тривогу/депресію. Ще рідше в числі факторів ризику вказували соматичні симптоми, поведінку, зумовлену захворюванням, та стрес. Ці стани розглядали як фактори ризику лише в декількох дослідженнях.

Високий індекс маси тіла (ІМТ) як фактор ризику, що пов'язаний із способом життя, було відмічено в сімох дослідженнях, хоча у двох дослідженнях цей фактор було описано у якості захисного. У 8-х дослідженнях відзначали паління як фактор ризику. У двох дослідженнях вказували як фактор ризику відмову від алкоголю, а в трьох дослідженнях було визнано, що помірне вживання алкоголю має захисний вплив. Важка фізична праця також була вказана як фактор ризику в 4-х дослідженнях. В одному дослідженні відсутність фізичної активності вважалася фактором ризику, хоча цей фактор не вказувався в інших дослідженнях.

Сила зв'язку між факторами ризику та дебютом захворювання

Структура факторів ризику у багатовимірному аналізі, включаючи всі відповідні змінні, була співставною зі структурою факторів ризику в одновимірному аналізі. Однак, було виявлено декілька змінних, які мають статистично значущий зв'язок із дебютом захворювання. Ці фактори перелічені нижче в порядку зменшення частоти згадування:

• м'язово-скелетні захворювання, включаючи біль (11 досліджень);
• медичні стани, порушення сну (9 досліджень);
• паління (6 досліджень);
• підвищення ІМТ, похилий або середній вік (5 досліджень);
• жіноча стать, тривога або депресія, поведінка, зумовлена захворюванням (4 дослідження);
• соматичні симптоми (3 дослідження);
• важка праця, алергія (2 дослідження);
• стрес, кілька років навчання в навчальних закладах (1 дослідження).

У трьох дослідженнях було визнано, що помірне вживання алкоголю має захисний вплив. Найвище відношення шансів було відмічене для головного болю, порушень, які пов'язані з больовим синдромом, та соматичних симптомів. Крім того, про додатковий ефект множинних факторів ризику (соматичні симптоми, регіонарний больовий синдром в анамнезі, порушення сну, тяжка праця та поведінка, зумовлена захворюванням), повідомлялося в трьох дослідженнях. Встановлено наявність двонаправленого зв'язку між фіброміалгією та кожним із наступних факторів: головний біль, ГЕРХ, безсоння, мігрень, депресія та ЗЗК. Розвиток фіброміалгії прогнозували на основі кожного з цих шести факторів, тому фіброміалгія також була фактором ризику для них.

Згідно з результатами багатовимірного аналізу, був виявлений причинно-наслідковий зв'язок між ступенем вираженості факторів ризику та вірогідністю розвитку ХДБ для наступних факторів ризику: різноманітні порушення сну, головний біль, різні соматичні симптоми, різні місця виникнення болю на вихідному рівні, оцінка вираженості поведінки, яка зумовлена захворюванням, інтенсивність остеомієліту, алергія та різні тяжкі захворювання в молодому віці. Встановлено наявність лінійної залежності між коефіцієнтом розумового розвитку у віці 11 років та ризиком розвитку ХДБ у віці 45 років. У дослідженні Tromso було відмічено наявність причинно-наслідкового зв'язку між недостатньою фізичною активністю та підвищенням ризику розвитку ХДБ. У пацієнтів молодше 60-ти років виявили наявність зв'язку між дебютом фіброміалгії та остеомієлітом. Найбільш сильний взаємозв'язок спостерігався у пацієнтів молодших за 35 років. Крім того, у пацієнтів молодших за 50–60 років ІМТ був фактором ризику, але не для пацієнтів інших категорій.

У цьому огляді представлено різні фактори ризику розвитку ХДБ та фіброміалгії, що доводять численні причинно-наслідкові зв'язки з розвитком ХДБ та (або) фіброміалгії. В огляді також визначено перелік питань для подальших досліджень, зокрема оцінку відмінностей у ступені впливу факторів ризику залежно від віку та статі чи оцінку відмінностей реалізації причинно-наслідкового зв'язку в пацієнтів похилого віку, які страждають на супутні захворювання, у порівнянні з молодими здоровими людьми. Загальні фактори ризику розвитку фіброміалгії включають порушення сну, втомлюваність та соматичні симптоми. Однак наразі ці фактори вважаються частиною синдрому фіброміалгії, і їх включено в останню версію діагностичних критеріїв ACR (США).

Найбільш важливою перевагою дослідження є концентрація на дослідженнях, що проводили на основі популяційних когорт, та виключення пацієнтів, яким встановлено діагноз фіброміалгії до початку дослідження. Крім того, фактори ризику оцінювали задовго до дебюту фіброміалгії, тому не виникало невизначеності під час оцінки зв'язку між факторами ризику та дебютом захворювання.

Критеріям включення в цей огляд ХДБ/фіброміалгії відповідало 37 досліджень. У цих роботах було зібрано суттєві відомості, що були відсутні в попередніх дослідженнях. Частота розвитку ХДБ була вищою за частоту розвитку фіброміалгії, яку було діагностовано лікарем. Найбільша частота фіброміалгії спостерігається в пацієнтів із різними медичними проблемами в анамнезі. Як і очікувалось, розповсюдженість фіброміалгії була вищою серед жінок. Зв'язок між жіночою статтю та частотою розвитку ХДБ був нижчим та незначним у пацієнтів із фіброміалгією на тлі деяких інших медичних проблем. За результатами огляду визначено широке коло факторів ризику розвитку захворювань, які аналізували, зокрема нездоровий спосіб життя, регіонарний та інші види больового синдрому, медичні проблеми, зафіксовані раніше, затримка розвитку в дитинстві, порушення сну, депресія та соматичні фактори. Ці фактори пов'язані з розвитком фіброміалгії, що підтверджується результатами аналізу поширених випадків захворювання печінки, ревматоїдних, психологічних захворювань та захворювань шлунково-кишкового тракту. Автори вважають, що визнання цих факторів ризику в якості істинних факторів може допомогти виявити причинно-наслідкові зв'язки в розвитку захворювань.